Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ВІДУЧИ́ТИ (примусити позбутися якоїсь звички), ВІДЗВИЧА́ЇТИ. — Недок.: віду́чувати, відзвича́ювати. Ніяк не можна було відучити його від того, щоб не р... смотреть
недок. відучувати, док. відучитиto break off, to make one lose the habit (of); to wean one from a habitвідучити від груді — to wean
[widuczyty]дієсл.oduczyć
ВІДУЧИ́ТИ див. віду́чувати.
див. відучувати.
【完】 见 відучувати
див. відучувати.
сов. от відучувати