Орфографічний словник української мови

БАБА

ба́ба 1 іменник жіночого роду, істота мати батька або матері; стара віком жінка; взагалі жінка - розм.; про слабкого, боязкого, нерішучого чоловіка або хлопця - зневажл.; ворожка, шептуха; жінка, що приймає дітей під час пологів; людська фігура із снігу тощо) * Але: дві, три, чотири ба́би ба́ба 2 іменник жіночого роду довбня ба́ба 3 іменник жіночого роду печиво ба́ба 4 іменник жіночого роду, істота пелікан * Але: дві, три, чотири ба́би діал. ба́ба 5 іменник жіночого роду велика груша діал.
Смотреть другие описания