Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ЗАЛИША́ТИ (віддавати, передавати в чиєсь користування, в спадщину і т. ін.), ЛИША́ТИ, ПОЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, ПЕРЕДАВА́ТИ, ОБЛИША́ТИ розм., ОСТАВЛЯ́ТИ (З... смотреть
1. Перестати чимсь займатися, щось робити; відмовлятися від попередніх намірів, бажань тощо. Хіба ж не зогрішив він, думаючи облишити все, покинути всю... смотреть
1. Перестати чимсь займатися, щось робити; відмовлятися від попередніх намірів, бажань тощо. Хіба ж не зогрішив він, думаючи облишити все, покинути всю справу! (Б.Грінченко); Нагнибіда облишив допит (А.Головко); У кишені він намацав сірники, але палити облишив (С.Чорнобривець). 2. нак. Облиш, мн. облиште. Вживається для висловлення прохання, вимоги припинити якусь дію. \[Терень:\] Облиш! Не зачіпай барахла (І.Микитенко); – Облиште вигадки, мені вже набридли ваші підозріння (Ю.Яновський).... смотреть
недок. облишати, док. облишитиto leave, to forsake, to abandon, to desert, to quit; (думку, надію) to lay downоблиш(те)! — stop that!
дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: облишившиоставитьДеепричастная форма: оставив
і ду́мку лиши́ти (обли́шити) про кого—що. Перестати згадувати кого-, що-небудь; забути. А Ганна? Ганна, що ж — дівча.. Про неї й думку він лишив (П. Дорошко).... смотреть
ОБЛИ́ШИТИ див. облиша́ти.
див. облишати.
【完】 见 облишати
-шу, -шиш zostawić, porzucić
див. облишати.
сов. от облишати