Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ЗБИРА́ТИ (урожай), ЗНІМА́ТИ, ПРИБИРА́ТИ розм.; ОБРИВА́ТИ, ОББИРА́ТИ (плоди, ягоди); БРА́ТИ (гриби, ягоди тощо). — Док.: зібра́ти, зня́ти, прибра́ти, об... смотреть
обірва́ти життя́ чиє. Призвести до смерті, до загибелі; згубити, убити когось. Фашистська бомба в перший день віроломного нападу гітлерівської Німеччини.. — 22 червня 1941 року — обірвала життя письменника-патріота (С. Тудора) (Іст. укр. літ.); Невблаганна смерть обірвала життя майстра. Але продовжують жити його твори (З газети); Тяжка хвороба обірвала життя людини. І все (З журналу). обрива́ти / обірва́ти з пупови́ною що. Рішуче, безповоротно відмовлятися від чогось, припиняти щось, поривати з чимось. Невже він такий боягуз, невже його душа із лопуцька? Ні, сьогодні ж треба обривати все з пуповиною (М. Стельмах). обрива́ти / обірва́ти (пообрива́ти) ру́ки. 1. кому і без додатка. Переобтяжувати, дуже стомлювати кого-небудь (про фізичну працю або важку ношу). За день труд руки обірвав, Не міг здрімнути я до рана (П. Грабовський); Дівчатка зовсім обірвали їй руки, вона стомилась, її ноги стали важкі (Ю. Збанацький). 2. Виконувати важку фізичну роботу, носити важке; дуже стомлюватися від фізичної праці або важкої ноші; надриватися. Ще нерідко наші жінки обривають руки на важких, нежіночих роботах (З газети); — Руки пообриваєш, носячи! Нема того, щоб хурку найняти; як на того коня валять — носи! (Панас Мирний).... смотреть
обірва́ти отримати, дістати (ст): В учнів було таке вірування, що коли та “відьма” перейде рано дорогу, то, з цілою певністю, учень обірве “двійку”. Тому, коли котромусь з них “відьма” дійсно рано ввійшла в дорогу, учень з місця завертав, спрямовував свої кроки на Руську вулицю і тудою пробивався в гімназію... Того дня було п'ять предметів: релігія, латина, грека, німецьке й українське. Прошу собі уявити, що в тім дні стрічі з відьмою я був питаний зі всіх п'ятьох предметів і зі всіх обірвав “двійку”, себто одного дня обірвав аж п'ять двійок. Це був, направду, рекорд, яким, мабуть, ні один учень нашої гімназії не міг похвалитися. Цілком природно, виною того дебаклю був не я, тільки моя стріча з відьмою (Шухевич)◊ ґо́ля обірва́ти → "ґоль" ◊ обірва́ти цває́ра → "цваєр" ♦ де двоє б'ються, там тре́тій та́кож щось обі́рве (Лис Микита 1960 9)... смотреть
недок. обривати, док. обірвати1) to tear off; (про квіти, овочі) to pluck, to pick, to gather; (квіти) to deflower; (про нитку, струну і т.ін.) to brea... смотреть
обірва́ти[об'ірватие]-ву, оуб'ірвеиш /-веш, оуб'ірвеимо /-веимо, оуб'ірвеитеи/-веите; нак. -ви, -в'іт'
ОБІРВА́ТИ див. обрива́ти¹.
{обірва́тие} -ву́, оубі́рвеиш /-ве́ш, оубі́рвеимо /-веимо́, оубі́рвеитеи/-веите́; нак. -ви́, -ві́т.
див. обривати I.
【完】 见 обривати
Абарвацьзлаташыць
-ву, -веш oberwać, zerwać zob. обривати
матем.; техн.; физ. обрывать, прерывать
див. обривати I.
абарвацьзлаташыць
абарваць златашыць
сов. от обривати I
убити