Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
НО́БІЛЬ, я, ч.У Стародавньому Римі – аристократ, представник знаті, нобілітету.У Римі, замість старої родової знаті – патриціїв, склалася нова багата с... смотреть
[nobil']ч.nobil
імен. чол. родунобиль
нобіль; ч. (лат.) у Стародавньому Римі - аристократ, представник знаті, нобілітету. Див. також: нобілітет
див. нобілі.
Шляхта, див. дворянин, нотаблі
див. нобілі.
нобіль, -я