Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
НЕНАГОЛО́ШЕНИЙ, а, е, лінгв.Який не має наголосу.Ненаголошене о в більшій частині північних говорів не наближається до у (з наук. літ.).
ад'єктивлінгв.який не має наголосубезударный
-а, -е, лінгв. Який не має наголосу.
грам.unaccented, unstressed, atonic
-а, -е, лінгв. Який не має наголосу.
Ненаголо́шений, -на, -не
nieakcentowany; niewyróżniony
§ 1. Ненаголошений О↑ "Літерні позначення звуків" \ 1. У складах із ненаголошеним о пишеться та сама літера (буква) о, що й під наголосом: боїться (бо боязко), голубка (бо голуб); дощу (бо дощ), робіть (бо робить), розумний (бо розум). О пишеться й у таких словах, де сумнівний із правописного погляду звук наголосом не перевіряється: лопух, сокира, союз. \ 2. У деяких словах на місці о перед постійно наголошеним а (я) маємо у вимові й на письмі а: багатий, багато, багатство, багаття, багач, гарячий, гарячка (пор. горіти), гаразд, кажан, калач, качан, хазяїн, а також у деяких похідних з іншим наголосом: багатир (багач), гаряче; але: гончар, корявий, лопата, поганий, ропа, солдат, товар, а також богатир (велетень, герой), монастир. Примітка. Про суфікси -ова-, -ува-, -оват-, -овит-, -уват- див. "§ 23", п. 8; "§ 24", п. 1. \... смотреть