Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
БОЛО́ТО (грузьке місце з надмірно зволоженим ґрунтом, часто зі стоячою водою); БАГНО́, БАГНИ́ЩЕ, МОЧАРІ́ мн. (одн. МОЧА́Р), БАГОВИ́ННЯ розм., БАГНЮ́КА ... смотреть
БАГНЮ́КА, и, ж.Збільш. до багно́ 1, 2.Ріки й озера каламутив [Святослав], Непролазні болота й багнюки гатив (Панас Мирний);Незабаром розтане сніг, вкри... смотреть
втопта́ти в багню́ку (в багно́, в зе́млю і т. ін.) кого. Заплямувати, зганьбити, дискредитувати когось. — Хіба німці не втоптали в багнюку свого Гете і Шіллера? — казав він (Гречкун) (Ю. Бедзик); — Пусти його, се добра людина: у багно тебе не втопче (П. Куліш); — А отой (Польський) мене доїв, той мене в землю втоптав! — і Порох знову заходив по хаті (Панас Мирний). міси́ти боло́то (багно́, багню́ку і т. ін.). Йти, їхати, ходити по розмитій дорозі, по бездоріжжю. Підводи, за наказом фельдфебеля, перемістилися у хвіст колони і тепер поволеньки місили болото позаду (П. Козланюк); Хай знає, що всю зиму ці чоботи міситимуть тут багнюку (О. Гончар). міси́ти нога́ми багню́ку. Після відпочинку люди побадьорішали, дружно місили ногами багнюку (Григорій Тютюнник).... смотреть
-и, ж. Збільш. до багно 1), 2).
імен. жін. роду
див. бездоріжжя; болото; грязь
див. багно 1)
-и, ж. Збільш. до багно 1), 2).
грязища, грязь