Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
Ї́СТИ (приймати їжу), СПОЖИВА́ТИ, ЗАЖИВА́ТИ, ЖИВИ́ТИСЯ, УЖИВА́ТИ (ВЖИВА́ТИ) розм., ПОЖИВЛЯ́ТИСЯ розм., ПОЖИВА́ТИ розм., КУСА́ТИ розм., ЖУВА́ТИ розм., і... смотреть
НАМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАМ'Я́ТИ, мну́, мне́ш, док.1. чого. Розминаючи, готувати яку-небудь кількість чогось.Сидів [Артем] зосереджений, прислуха... смотреть
намина́ти / нам’я́ти па́рші кому, грубо. Бити, карати кого-небудь. У них хто хитрий, то і старший, І знай всім наминає парші, Чуприну всякому скубе (І. Котляревський). нам’я́ти (фам. наклепа́ти) / намина́ти ши́ю (поти́лицю) кому. Побити кого-небудь за щось. Намну я тобі шию, коли зустрінемося (Ю. Яновський); (Горпина:) Якби моя дочка Оленка так коверзувала, то я б їй .. так наклепала потилицю отим кошиком, що вона пам’ятала б до нових віників (І. Нечуй-Левицький). нам’я́ти (накрути́ти, наскубти́ і т. ін.) / намина́ти (накру́чувати, скубти́ і т. ін.) ву́ха кому і без додатка. Покарати, побити кого-небудь за якусь провину. (Поліна Карпівна:) От коли твій Льонька ще раз покаже сюди свій товстий ніс.., я йому намну вуха, будь певна (І. Кочерга); — Треба накрутити мені вуха за те, що ви досі не в ліжку (Ю. Шовкопляс); Демонстранти змішались і тікали. Їх наздоганяли, накладали в потилицю, накручували вуха (Ю. Смолич). нам’я́ти / намина́ти бо́ки кому. 1. Побити, покарати кого-небудь за щось. — Чекай! Я Вікторові розкажу, як ти воркуєш отут біля дівчини. Він тобі намне боки (П. Автомонов); — Мабуть, така вже доля філософів, бо й Сократова жінка не раз наминала йому боки (І. Нечуй-Левицький). 2. Завдати поразки кому-небудь, перемагати ворога в бою, на війні. — Старієте, Антоне Андрійовичу,— зауважила Уляна Григорівна,.. — Нічого не вдієш, матінко; вважай, за половину шостого десятка перевалило. Але ми ще повоюємо, матінко. Ще намнемо туркові боки (С. Добровольський). нам’я́ти (наскубти́) / намина́ти (скубти́) чуб (чу́ба, чупри́ну) кому і без додатка. 1. Побити, покарати (перев. тягаючи за волосся) кого-небудь за провину. Паллант, любесенький хлопчина, Скріпивсь, стоїть, як твердий дуб, І жде, яка то зла личина Йому нам’яти хоче чуб (І. Котляревський); Дивлюсь — до мене суне Гася… Ну, чуба, думаю, намне!.. І відкіля вона взялася? Неначе стерегла мене (Л. Глібов); Оце було зачеплю її або штовхну так, що вона й ноги задере, то вона зараз біжить до матері жаліться; а мати мені .. було добре намне чуба або наскубе вуха (І. Нечуй-Левицький); — А скоро вже біда прийшла. То обороннику од нас бува ще й лихо: Всі лихословити почнуть, І якщо чуба не намнуть, То ще й тихо! (М. Старицький); За Катерину та й нам’яли чуприну (Укр.. присл..); Микита ледве стримував себе, щоб не бурчати. Кілька разів таки підіймав бучу, погрожував спіймати Сапуна і наскубти чуприну (І. Рябокляч). 2.... смотреть
-аю, -аєш, недок., нам'яти, -мну, -мнеш, док., перех. 1) Розминаючи, готувати яку-небудь кількість чогось. 2) Натискаючи, натираючи чим-небудь, виклик... смотреть
-аю, -аєш, недок. , нам'яти, -мну, -мнеш, док. , перех. 1》 Розминаючи, готувати яку-небудь кількість чогось.2》 Натискаючи, натираючи чим-небудь, викл... смотреть
несов. - наминати, сов. - нам'яти 1) наминать, намять 2) (причинять раздражение) натирать, натереть; наминать, намять - нам'яти боки - нам'яти вуха 3) (только несов.; есть с аппетитом) разг. уплетать... смотреть
Намина́ти, -на́ю, -на́єш; див. нам’я́ти
див. їсти
(їжу) УМИНАТИ; ім.