НАКАЗАТИ

наказа́ти 1 дієслово доконаного виду дати наказ наказа́ти 2 дієслово доконаного виду наговорити; обманути

Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»

Смотреть что такое НАКАЗАТИ в других словарях:

НАКАЗАТИ

НАКА|ЗАТИ 1 (127), ЖОУ, ЖЕТЬ гл. 1. Дать наказ, наставление, научить; воспитать: Мѹжь мѹдръ люди сво||ѧ накажеть. (παιδεύσει) Изб 1076, 153–153 об.; в... смотреть

НАКАЗАТИ

ВИМАГА́ТИ (змушувати когось поводитися певним чином, робити саме так, як годиться), ВЕЛІ́ТИ, ЗОБОВ'Я́ЗУВАТИ, НАКА́ЗУВАТИ, ПОКЛАДА́ТИ на кого, що, розм.... смотреть

НАКАЗАТИ

НАКАЗА́ТИ¹ див. нака́зувати.НАКАЗА́ТИ², ажу́, а́жеш, док., чого, що.1. Говорячи, повідомити, висловити багато чого-небудь; наговорити.– Отам уже я насл... смотреть

наказа́ти до́вго жи́ти. 1. Умерти. — А чи знєш, брате, ось що? Брат Павлусь наказав довго жити (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. ірон. Перестати існувати, вийти з ужитку (про щось). — Боже ж мій, Корній Іванович? А борода, а вуси?.. — Е! Тю-тю, можна сказать, борідка. Наказала довго жить (В. Чечвянський); А ще кажуть, що “контактна комісія” наказала довго жити. Зовсім ні, панове! Двовладдя залишилось (З газети); Чоботи наказали довго жити (З усн. мови).... смотреть

НАКАЗАТИ

I див. наказувати.II -ажу, -ажеш, док., перех.1) Говорячи, повідомити, висловити багато чого-небудь; наговорити. 2) розм. Звести наклеп або просто наг... смотреть

НАКАЗАТИ

дієсл. док. виду (що зробити?); неперех.Дієприслівникова форма: наказавши1. вiддати наказ, розпорядження кому-небудь2. передати, переказати щось через... смотреть

НАКАЗАТИ

недок. наказувати, док. наказатиto order; to command, to enjoin, to bid, to chargeщо накажете? — what do you wish?, what can I do for you?як накажете —... смотреть

НАКАЗАТИ

Апаведацьапавядацьзагадзагадацьзагадвацьзаказацьзаказвацьзакамандавацьладпарадак

НАКАЗАТИ

I див. наказувати.II -ажу, -ажеш, док. , перех. 1》 Говорячи, повідомити, висловити багато чого-небудь; наговорити.2》 розм. Звести наклеп або просто... смотреть