Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
НАДІВА́ТИ (приладжувати, прикріплювати щось на чому-небудь; надягати головний убір, окуляри, маску тощо), НАДЯГА́ТИ, ОДЯГА́ТИ, НАКЛАДА́ТИ розм., НАПИНА... смотреть
надяга́ти (надіва́ти, натяга́ти і т. ін.) / надягну́ти (наді́ти, надягти́, натягти́ і т. ін.) ове́чу шку́ру. Лицемірно приховувати під виглядом доброзичливості свої підступні наміри, дії. Вмів (дипломат) точити кігті гострі й хижі, Вмів овечу шкуру надягать, П’ять років підряд брехав в Парижі, Він, мовляв, за мир і благодать (А. Малишко); Сірі вовчики наділи овечу шкуру та такі тихі стали… (Панас Мирний). влі́зти в ове́чу шку́ру. — Коли б були (докази), ми трусонули б так ті губернії, що тільки пух!..— розкрився лише на мить і знову вліз в овечу шкуру слідчий (Василь Шевчук).... смотреть
дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: надягши1. натягнути одяг на себе або когось2. приладнати, прикрiпити на чому-небудьнадетьДееприч... смотреть
недок. надягати, док. надягнути, надягтиto put (to get) on, to don, to dress
НАДЯГТИ́ див. надяга́ти.
Апрануцьпаапранацьуздзецьуссунуць
див. надягати.
апрануцьпаапранацьуздзецьуссунуць
апрануць паапранаць уздзець уссунуць
див. надягати.
сов. от надягати
лицемірити