Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ДРІБНИ́ЦЯ (щось незначне, не варте особливої уваги; те, що не має цінності для когось), ДРІ́Б'ЯЗОК, ДРІБНО́ТА розм., ПУСТЕ́ розм., ДЕ́ЩИЦЯ розм., АБИ́Щ... смотреть
МАРНИ́ЦЯ, і, ж., діал.Дрібниця, дурниця (у 1 знач.).Нараз [Олекса] спитав: – Скажи мені, люба дівчино, чи ти будеш і в нас дома тратити стільки часу на... смотреть
Марни́ця.1. Дріб’язок. Крілика купить собі й найбіднійший зарібник за 6-8 корон та примістить єго в якій-небудь видкій скрини в якімсь сухім закутку й погодує єго якою- небудь марницею (Товариш, 1908, 101). 2. перен. Щось марне, незначне, несуттєве у житті. [Чоловік] ради би розумом збагнути будучність, щоб заздалегідь усяке лихо від себе відвернути, а ту дивись, якась марниця, що і подумати сьмішно, попсує ему всі єго рахуби (І. Матієв, Б., 1895, 15, 1); ● Задля марниці - намарне, даремно. Родичів вже повідомлено і они пізнали своїх дітий, котрі задля марниці загибли (Б., 1895, 19, 4) // див. іще марний.... смотреть
-і, ж., діал. Дрібниця, дурниця (у 1 знач.).
-і, ж. , діал. Дрібниця, дурниця (у 1 знач. ).
див. дрібниця
Марни́ця, -ці, -цею