Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
МАРАЛІВНИ́К, а́, ч.Той, хто займається маралівництвом.Потомственний маралівник.
-а, ч. 1) Той, хто займається маралівництвом. 2) Ферма, де розводять маралів.
імен. чол. роду
-а, ч. 1》 Той, хто займається маралівництвом.2》 Ферма, де розводять маралів.
маралівник, -а