Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
-а, ч. У давньогрецькій міфології – чудовисько з тілом людини і головою бика, яке начебто пожирало живих людей.
імен. чол. роду, жив.міф.минотавр
[minotawr]ч.minotaur
мінота́вр (грец. Μινώταυρος) у давньогрецькій міфології чудовисько з тілом людини й головою бика, якого Мінос годував живими людьми. Убитий Тезеєм.
мінотавр; ч. (гр.) у давньогрецькій міфології чудовисько тілом людини й головою бика, якого Мінос годував живими людьми. Убитий Тезеєм.
-а, ч. У давньогрецькій міфології – чудовисько з тілом людини і головою бика, яке начебто пожирало живих людей.
міф.Minotaur
мінотавр, -а