БІГУНЧИК

бігу́нчик 1 іменник чоловічого роду, істота про дитину тощо бігу́нчик 2 іменник чоловічого роду узор зигзагом рідко

Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»

БІГУНЬ →← БІГУНЦІ

Смотреть что такое БІГУНЧИК в других словарях:

БІГУНЧИК

БІГУ́НЧИК¹, а, ч., розм.Те саме, що бігуне́ць¹ 2.Потім .. було четверо [дітей], бігунчики вже, та прикинулась хвороба та .. усіх .. подушила (А. Теслен... смотреть

БІГУНЧИК

I -а, ч.Те саме, що бігунець I 2). II -а, ч., розм., рідко.Узор зигзагом.

БІГУНЧИК

імен. чол. роду, жив.

БІГУНЧИК

I -а, ч. Те саме, що бігунець I 2).II -а, ч. , розм. , рідко.Узор зигзагом.

БІГУНЧИК

див. дитина

БІГУНЧИК

бігунчик, -а

T: 325