Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
КЛИ́НЕ́ЦЬ, и́нця́, ч.1. Зменш.-пестл. до клин.[Гарасим:] Ти колов коли дрова? Оце коли клинець не йде, то так його й кинути? (Панас Мирний);Великі княз... смотреть
би́ти кли́нці́ куди. Натякати на щось, спрямовувати розмову до певної теми. “Куди він клинці б’є?..” — подумав дід Пилип, потерпаючи, щоб Проць якоюсь штукою не покоробив релігійні почуття віруючих (В. Бабляк). підбива́ти / підби́ти клинці́ (кли́на, колодочки́ і т. ін.). 1. до кого і без додатка. Упадати біля кого-небудь, виявляти знаки уваги; залицятися. Ванько чув від робітників, .. що .. головний інженер підбиває клинці до хімічки Ольги (П. Автомонов); — Може, він просто не байдужий до вас? — Та пробував підбивати клина, поганець (О. Гончар). 2. під кого, кому. Здійснювати інтриги проти кого-небудь. — Цей підлеглий не підбивав під мене клинці, не говорив, що в нього все гурчало б дні й ночі, аби він став директором МТС? (М. Стельмах); — Ну, як же так! Приїжджає польська делегація .. Ждемо, ждемо, а вони в тебе… Знову ти мені, Степане Антоновичу, колодочки підбиваєш (С. Журахович).... смотреть
клинця, ч. 1) Зменш.-пестл. до клин. •• Клинці підбивати — а) (до кого) залицятися; б) (під кого) інтригувати проти кого-небудь. 2) діал. Забитий у ст... смотреть
клинця, ч. 1》 Зменш.-пестл. до клин.Клинці підбивати — а) (до кого) залицятися; б) (під кого) інтригувати проти кого-небудь.2》 діал. Забитий у стіну... смотреть
імен. чол. роду
Камінь або цегла, витесані у вигляді клину; елемент конструкції арки та склепіння.
Кли́нець, -нця; кли́нці, -нців
кли́не́ць іменник чоловічого роду
клинець, -инця
цвях Гвіздок