Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
МОЛОТО́К (ручне знаряддя ударної дії — металевий або дерев'яний брусок, насаджений під прямим кутом на держак), ОБУ́ШО́К розм., КЛЕПА́Ч діал., КЛЕВЕ́ЦЬ... смотреть
КЛЕВЕ́ЦЬ, вця́, ч., діал.Молоток.Там же [на дворику] стовп з почепленою на ньому мідяною дошкою, клевцем і великою ліхтарнею на гаку (Леся Українка);На... смотреть
-вця, ч., діал. Молоток.
Клеве́ць, клевця́, -вце́ві; -вці́, -вці́в (молоток)
кле́вець молоток (Лучук)◊ клевця́ ки́нути вульг. здійснити статевий акт (ст)|| = вмочити вар'ята
Кле́вець:— молоток [5;7;XII]
див. молоток
-вця, ч. , діал. Молоток.
техн. киура (инструмент)
клевець, -вця
молоток