Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
-а, ч. 1) заст. Озброєний карабіном вояк, що належав до особливої військової частини добірних стрільців в арміях країн Західної Європи та Росії до сер... смотреть
-а, ч. 1》 заст. Озброєний карабіном вояк, що належав до особливої військової частини добірних стрільців в арміях країн Західної Європи та Росії до се... смотреть
імен. чол. роду, жив.екон.карабинер
карабінер; ч. (фр.) 1. заст. Озброєний карабіном вояк, що належав до особливої військової частини добірних стрільців в арміях країн Західної Європи та Росії до середини 19 ст. 2. Жандарм в Італії, Чилі.... смотреть
[karabiner]ч.karabinier
Карабіне́р, -не́ра; -не́ри, -рів
lat. carabinerкарабинер
Car(a)bineer
Karabinjär
(жандарм в Італії) carabineer
Karabiner
карабінер, -а
карабинер
Карабинер