Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
З'Є́ДНУВАТИ (об'єднувати одну з одною якимсь способом окремі частини — деталі, кінці і т. ін.), СПОЛУЧА́ТИ, СПОЛУ́ЧУВАТИ рідше, ЄДНА́ТИ, ЗЛУЧА́ТИ рідко... смотреть
дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: злучившисоединитьДеепричастная форма: соединив
недок. злучати, док. злучитис.-г. (про тварин) to couple, to pair
Злучи́ти. З’єднати. При скаліченях береги рани треба можливо злучити і тисненєм зменьшити уплив крови, також при помочи оцту, алуну, таніни (Товариш, 1908, 283)// пол. złączyć - з’єднати.... смотреть
[złuczyty]дієсл.złączyć
див. злучати.
Злучыцьспалучыць
матем.; техн.; физ. соединять
злучи́ти з'єднати (ст)
див. злучати.
злучыцьспалучыць
злучыць спалучыць
сов. от злучати