Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ВИМАГА́ТИ (змушувати когось поводитися певним чином, робити саме так, як годиться), ВЕЛІ́ТИ, ЗОБОВ'Я́ЗУВАТИ, НАКА́ЗУВАТИ, ПОКЛАДА́ТИ на кого, що, розм.... смотреть
дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.Дієприслівникова форма: звелівшивелетьДеепричастная форма: велев, веля
звелі́ти[звеил’ітие]-л'у, -лиш, -лиемо, -лиете; нак. -ли, -л'іт'
-лю, -лиш. Док. до веліти 1). || Порадити що-небудь.
-лю, -лиш.Док. до веліти 1).|| Порадити що-небудь.
【完】 吩咐, 嘱咐; 命令
{звеилі́тие} -лу́, -ли́ш, -лиемо́, -лиете́; нак. -ли́, -лі́т.
To order, to command, to bid, to tell
Казацьнаказаць
Звелі́ти, звелю́, звели́ш
казацьнаказаць
велеть; приказать
казаць наказаць