Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ЗБО́ЧЕНЕЦЬ, нця, ч.1. Той, хто має збочення (у 2 знач.).– Як ви могли сподіватися, що я покриватиму вашу розпусту! .. Я не потерплю біля себе збоченців... смотреть
-нця. Людина, чия поведінка, діяльність, погляди відхиляються від правильного або певного напрямку.
[zboczenec']ч.zboczeniec
-нця.Людина, чия поведінка, діяльність, погляди відхиляються від правильного або певного напрямку.
див. легковажний
збоче́нець → "зберезьнік" (м, ср, ст)