Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
затуля́ти (закрива́ти, замика́ти, затика́ти і т. ін.) / затули́ти (закри́ти, замкну́ти, заткну́ти і т. ін.) рот (ро́та, уста́, грубо пе́льку і т. ін.). 1. Замовкати, мовчати. Не зітхай, моя дівчино, Скорбних уст не замикай, Рук не складуй безнадійно, Від життя не утікай (П. Грабовський); (Демко:) Приказую тобі: затули рота! (М. Кропивницький); — Ану закрий пельку! — густим басом просив із темряви Микифор (Григорій Тютюнник); (Аврелія:) І ти б хотів, щоб я вуста замкнула, а тільки серцем Богові молилась? (Леся Українка). заці́пити пи́сок. Нічого іншого (Мотрі) не лишилося, як “заціпити писок” і, шморгаючи носом, тихо хлипати собі в кулак (У. Самчук). 2. кому і без додатка. Примушувати кого-небудь замовкати, не давати змоги висловлювати свою думку. Не можна затулити уста народові (М. Рильський); Хто міг замкнути уста Шевченкові навіть під рекрутським ранцем і капральським буком? (І. Ф як (мов, ні́би і т. ін.) заці́пило (рот) кому, безос., зневажл. Хто-небудь раптово замовк, утратив здатність говорити. Як натякнув я за гроші, зараз моїй Берчисі як рот заціпило. Вже й не гримає, й не сердиться! (І. Нечуй-Левицький). заці́пило язи́к. Заціпило йому язик (М. Номис).... смотреть
недок. заціплювати, док. заціпитиto become silent (dumb)
див. заціплювати.
Заціпи́ти, -ці́плю, -ці́пиш, -ці́плять; заці́п, -ці́пмо, -ці́пте
див. заціплювати.
сов. от заціплювати
примусити мовчати