Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
заготовник, -а, ч. 1) Той, хто робить заготівки (у 2 знач.). 2) рідко. Те саме, що заготівельник.
імен. чол. роду, жив.заготовитель
заготовник, -а, ч. 1》 Той, хто робить заготівки (у 2 знач. ).2》 рідко. Те саме, що заготівельник.
I загот`івниктехн. заготовщик (в обувном производстве) II заготівн`икзаготовитель
Purveyor, an official in charge of procurements
заготівник
заготовитель, заготовщик
заготівник, -а