ДОГІДНИК

догі́дник іменник чоловічого роду, істота розм.

Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»

ДОГІДНИЦТВО →← ДОГІДНИЙ

Смотреть что такое ДОГІДНИК в других словарях:

ДОГІДНИК

ПІДЛАБУ́ЗНИК (той, хто догоджає комусь із корисливою метою), ПІДЛАБУ́ЗА розм., ДОГІ́ДНИК розм., ПРИ́ХВОСТЕНЬ зневажл., ЛАКЕ́Й зневажл., ХОЛО́П зневажл.... смотреть

ДОГІДНИК

-а, ч., розм. Той, хто намагається догодити кому-небудь; догідлива людина.

ДОГІДНИК

імен. чол. роду, жив.той, хто намагається догодити кому-небудьугодник

ДОГІДНИК

-а, ч. , розм. Той, хто намагається догодити кому-небудь; догідлива людина.

ДОГІДНИК

див. підлабузник

ДОГІДНИК

догідник, -а

T: 146