Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ДЗЬОБ (покрита рогівкою ротова частина у птахів і деяких тварин), НІС, ДЗЮБ рідше. На хату сів чорногуз і закалатав своїм довгим дзьобом (М. Томчаній);... смотреть
ДЗЮБ див. дзьоб. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 267.... смотреть
Начальная форма - Дзюб, винительный падеж, слово обычно не имеет множественного числа, единственное число, имя, мужской род, одушевленное
імен. чол. роду
див. дзьоб.
Дзюб і дзьоб, -ба, -бові; дзю́[ьо́]би, -бів
див. дзьоб
див. дзьоб.
дзюб → "дзьоб"
Дзюб
Дзюб I, ба, м. Клювъ. Угор. Ум. Дзю́бик, дзюбо́к. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 380.
• ДЗЮБ Іван Петрович(16.III 1934, с. Сопошин, тепер Нестеровського р-ну Львів. обл.)- укр. рад. перекладач, доктор фізико-матем. наук з 1978. Закінчив ... смотреть