Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ЗДИ́РНИК розм. (той, хто вимагає або домагається чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства, хто оббирає, обдирає кого-небудь), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́Ж... смотреть
імен. чол. роду, жив.лінгв.
-я, ч., розм. Те саме, що здирник.
здирник, дерун, драч, жмикрут, дряпіжник, дряпіка, дряпіжка, дерилюд, обр. п'явка, кровопивець.
див. жорстокий; злодій; скупий; хабарник
Дері́й, -рія́, -ріє́ві, -ріє́м; -рії́, -рії́в
-я, ч. , розм. Те саме, що здирник.
дерій, -я