Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ГУГНЯ́ВИТИ (говорити, співати нерозбірливо, у ніс), ГУГНИ́ТИ (ГУГНІ́ТИ) розм., ГУНЯ́ВИТИ розм. — Йду, бачу, — сидить цей страшило, гугнявить якусь пісн... смотреть
і гугніти, -ню, -ниш, недок., розм. 1) Те саме, що гугнявити. 2) Звучати неясно; звучати набридливо, монотонно.
і гугніти, -ню, -ниш, недок. , розм. 1》 Те саме, що гугнявити.2》 Звучати неясно; звучати набридливо, монотонно.
див. говорити