Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
КРИКУ́Н (той, хто часто й багато кричить), ВЕРЛА́НЬ розм., ЗІПА́КА розм.; ГОРЛА́НЬ розм., ГОРЛА́Й розм., ГОРЛОПА́Н розм., ГОРЛОДЕ́Р розм., ГОРЛА́Ч розм... смотреть
ГОРЛА́НЬ, я́, ч., розм.Той, хто горлає (у 1 знач.); крикун.– Чи по неволі, чи по волі? – Кричить аркадський їм горлань. – Родились в небі чи – чи долі?... смотреть
імен. чол. роду, жив.розм.крикунвід слова: горланняімен. сер. родувід слова: горланити(ся)дієсл. недокон. виду (що робити?)Дієприслівникова форма: гор... смотреть
сущ. муж. родагорланьот слова: горланить(ся) глагол несоверш. вида что делать?Деепричастная форма: горланив, горланягорланитиДієприслівникова форма: г... смотреть
корень - ГОРЛ; суффикс - АНЬ; нулевое окончание;Основа слова: ГОРЛАНЬВычисленный способ образования слова: Суффиксальный∩ - ГОРЛ; ∧ - АНЬ; ⏰Слово Горла... смотреть
-я, ч., розм. Той, хто горлає (у 1 знач.); крикун.
-я, ч. , розм. Той, хто горлає (у 1 знач. ); крикун.
див. крикливий
Горлач, горлай, горляк, зіпака
крикун, верещака; горлопан, горлач, горлай.
Brawler, roarer
-ня m krzykacz
горлань, -я