Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ГНИ́ТИ (псуватися під впливом мікроорганізмів), ГНИ́СТИ́, ЗАГНИВА́ТИ, ЗГНИВА́ТИ (ЗОГНИВА́ТИ рідше), РОЗКЛАДА́ТИСЯ, ТЛІ́ТИ, ПЕРЕТЛІВА́ТИ, СТЛІВА́ТИ, ПРІ... смотреть
Гнисти и гнити, гнию, єш, гл. Гнить. — Хліб гниє. — «Гниє, бо є; оттоді погано було б, як би гнисти нічого було. Ном. № 14155. Варево гниє. Чуб. І. 10. Хата пусткою гниє. Шевч. 401. Гниє в неволі, у кайданах. Шевч. 606. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 293.... смотреть
гнию, гниєш, недок. Те саме, що гнити.
ГНИСТИ́ див. гни́ти.
ГНИТИ кн. розкладатися, (у землі або на купі) пріти, (- дерево) трухлявіти; П. животіти, занепадати, переводитися, пропадати.
Гни́ти і гни́сти, гни́ю, гниє́ш; гний, гни́йте
гнию, гниєш, недок. Те саме, що гнити.
см. гнити