Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
НАВЧИ́ТИСЯ (НАУЧИ́ТИСЯ рідко) чого, з інфін., із сполучним сл. як (набути певних знань, навичок, уміння що-небудь робити), ВИ́ВЧИТИСЯ чого і з інфін.; ... смотреть
вчи́тися[ўчитиес'а]= учитисяўчус'а, ўчис':а, ўчиц':а, ўчиемос'а, ўчиетес'а, ўчац':а; нак. ўчис'а, ўч'іц':а
To learn; to studyвчитися кравецькій справі — to be apprenticed to a tailorстаранно вчитися — to grind, to study hardвін ніколи не вчився в школі — he ... смотреть
[wczytysja]дієсл.studiować (у вищому навчальному закладі), uczyć się
(чого) вивчати що, обр. сидіти на шкільній лаві; (практично) набивати руку, переймати досвід; (у школі) ходити до, відвідувати що; навчатися, (на кого) думати бути ким... смотреть
вчи́тися ро́зуму (уму́-ро́зуму). Набувати досвіду, уміння, знань. — Чоловік на те й родився, щоб весь вік, скільки живе, розуму вчитися (Григорій Тютюнник).... смотреть
ВЧИ́ТИСЯ див. учи́тися.
{ўчи́тиеса} = учитися ўчу́са, ўчи́с:а, ўчи́ц:а, ўчиемо́са, ўчиете́са, ўча́ц:а; нак. ўчи́са, ўчі́ц:а.
【未】 学, 学习; 求学, 读书; 受训练
Apprendre
read
правильніше: вчитися рідною мовою