Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
УПОВНОВА́ЖЕНИЙ (ВПОВНОВА́ЖЕНИЙ) ім. (довірена особа для виконання якогось доручення), ПОВІ́РЕНИЙ, ПОВІ́РНИК, ДЕПУТА́Т, ВІДПОРУ́ЧНИК діал. Уповноважені ... смотреть
вповноваження, вповноважити, вповноважування, вповноважувати, вподібнити, вподібнитися, вподібнювати, вподібнюватися, вподоба, вподобання, вподобати, в... смотреть
вповнова́жений[ўпоўноважеинией]= уповноваженийм. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
вповноваження, вповноважити, вповноважування, вповноважувати, вподібнити, вподібнитися, вподібнювати, вподібнюватися, вподоба, вподобання, вподобати, вподобатися <i>див.</i> уповноважений, уповноваження і т. д.... смотреть
(представник) повноважний, що має повноваження, наділений повноваженнями, г. уповажнений, управнений, умандатований; ЯК ІМ. довірена особа, з. повірник, як ім. повірений.... смотреть
ВПОВНОВА́ЖЕНИЙ див. уповнова́жений.
ад'єктивуполномоченный
{ўпоўнова́жеинией} = уповноважений м. (на) -ному/-нім, мн. -ні.