Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ВОРОНЕ́ЦЬ, нця́, ч.1. нар.-поет. Вороний кінь.Беруть воронців із конюшень, виносять сідельця та збрую (А. Малишко);Коли обурений такою поклажею воронец... смотреть
ВОРОНИ́Й (кінь чорної масті), ВОРОНЕ́ЦЬ, ВОРОНЬКО́. Поскрипує по вибоях карета, Сопе під гору пара вороних (А. Малишко); Воронець влетів у двір, дядько... смотреть
Монастир у Пн.-Сх. Румунії, у Сх. Карпатах; монастирська церква св. Юрія, з фресками в інтер'єрах (XV-XVI ст.) та екстер'єрах (XVI ст.).
-нця, ч. 1) Вороний кінь. 2) Півонія вузьколиста.
імен. чол. роду, жив.
монастир у Пн.-Сх. Румунії, у Сх. Карпатах; монастирська церква св. Юрія, з фресками в інтер'єрах (XV-XVI ст.) та екстер'єрах (XVI ст.).
-нця, ч. 1》 Вороний кінь.2》 Півонія вузьколиста.
Вороне́ць, -ронця́, -це́ві; -ронці́, -ці́в
див. кінь
воронець, -нця