Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
МИ́ТИ кого, що і без додатка (очищати від бруду водою або іншою рідиною), ВИМИВА́ТИ, БА́НИТИ діал.; ПОЛОСКА́ТИ (перев. речі, посуд); ЗМИВА́ТИ (з чогось... смотреть
як (мов, на́че і т. ін.) водо́ю вми́ло (зми́ло) кого, що. Хто-небудь швидко, раптово зник або щось безслідно пропало. Нарешті купив (Левко) чорну тернову хустку, згорнув її, всунув у кишеню, і не встигли брати отямитись від цього дива, як Левка наче водою вмило (М. Стельмах); — Всі ми запевняли, що з хворого як водою змило скаженість... (Г. Квітка-Основ’яненко). як (мов) вода́ вми́ла (зми́ла). Скільки працював (Денис), дбав, щоб збитися на добрі коні, збився, придбав і — от тобі, маєш! В одну ніч — як вода вмила!.. Після крадіжки він аж плакав з жалю (Б. Грінченко); Жупана мов вода змила: згинув кудись і пропав безвісті (П. Грабовський).... смотреть
ВМИ́ТИ див. умива́ти.
(ся), умити(ся) -ию, -иєш umyć (się)
сов. от умивати