Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ЗМЕ́НШУВАТИ (робити меншим обсяг, величину, кількість чого-небудь), УМЕНША́ТИ (ВМЕНША́ТИ) розм., УМЕ́НШУВАТИ (ВМЕ́НШУВАТИ) розм., УБАВЛЯ́ТИ (ВБАВЛЯ́ТИ)... смотреть
вкороти́ти ві́ку (життя́) кому. Убити кого-небудь. Була се вість, мабуть, правдива, Що пан один із добрадива йому (комісарові) за півбутелька (півпляшки) пива Трохи не вкоротив віку (І. Франко); — Петро ніяк не міг одірвати думок від образу дорогої Сари. Усе переконувало його в тому, що Гершко вкоротив їй життя (М. Старицький); — Придавлю, причавлю пана, мов змію підколодну! — і руками показав, як вкоротить життя Стадницькому (М. Стельмах); // Призводити до передчасної смерті. Невже вона схоче, щоб він пропадав марне, ні за що, вкоротив собі віку молодого? (М. Коцюбинський). вкороти́ти (врі́зати) язи́к (язика́) кому. Примусити кого-небудь менше говорити, обачніше висловлюватися або мовчати. — Ох, і лютував тоді дядько Володимир і все обіцяв комусь вкоротити язик (М. Стельмах); Воріженьки нехай не дуже-то брешуть, бо єсть (є) тут тепер такі, що вріжуть їм язика врешті (Леся Українка). втну́ти язика. — То це ти... ти, Кашубо, язика мені втнеш? — повернувся до нього усім тулубом Вовк.— Ти, щеня гнилозубе? (І. Муратов). вкороти́ти ру́ки кому. Примусити кого-небудь припинити безчинства, зробити когось поступливішим. — Наша рада буде така,— голосно вигукнув Галабурда.— Треба вкоротити руки панам. Хай не зазіхають на козацьку волю (С. Добровольський); — Нам би другого Мазепу! той би швидко вкоротив руки клятому москалю,— сміявся Явтух (М. Лазорський). повкоро́чувати ру́ки (про багатьох). — Крадуть (куркулі), аж гай шумить. — Недовго шумітиме, коли декому руки повкорочують (М. Стельмах).... смотреть
вкороти́ти[ўкоротитие]= укоротити-роучу, -отиеш; нак. -оти, -роут'іт'
вкоротитися, вкорочений, вкороченість, вкорочення, вкорочування, вкорочувати, вкорочуватися див. укоротити, укоротитися і т. д.
див. вкорочувативкоротити собі життя — to take one's life, to commit suicide
ВКОРОТИ́ТИ див. укоро́чувати.
вкоротитися, вкорочений, вкороченість, вкорочення, вкорочування, вкорочувати, вкорочуватися див. укоротити, укоротитися і т. д.
【完】 见 вкорочувати
{ўкороти́тие} = укоротити -роучу́, -о́тиеш; нак. -оти́, -роуті́т.
сов. от укорочувати
убити