Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ВИСТАЧА́ТИ чого й без додатка, безос. (бути достатнім для кого-, чого-небудь), СТАВА́ТИ, ХВАТА́ТИ розм., СТАЧА́ТИ розм., ВИСТАВА́ТИ заст., ВИСТАРЧА́ТИ ... смотреть
(і) кото́ві на сльо́зи нема́ (нема́є, не ви́стачить і т. ін.). Дуже мало. — В них там орної землі і котові на сльози нема, єдиний заробіток біля колії (І. Муратов). рук не ви́стачить. Дуже багато. — У неї, мабуть, і своїх речей, що й рук не вистачить, а тут ще й ми (В. Кучер). скі́льки ду́ху ви́стачить, з дієсл. руху. На повну силу; щосили. (Огнєв:) А ми з основними силами разом з твоїми кіннотниками, як тільки смеркне,— сюди вийдемо, на цю нову доріжку і рвонем скільки духу вистачить, прямо в задні ворота (О. Корнійчук).... смотреть
дієсл. недокон. виду (що робити?)Дієприслівникова форма: вистачившибути достатнiмхватитьДеепричастная форма: хватив
недок. вистачати, док. вистачитиto suffice, to be sufficient (enough)цього мені вистачить на місяць — this will last me a month
ВИ́СТАЧИТИ див. вистача́ти.
див. вистачати.
【完】 见 вистачати
(tylko 3 osoba) wystarczyć
див. вистачати.
сов. от вистачати