Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ВИСЕЛЯ́ТИ (примушувати кого-небудь залишити своє місце проживання — житло, населений пункт, місцевість), ЗСЕЛЯ́ТИ розм. рідко, ВИДВОРЯ́ТИ заст. — Док.:... смотреть
недок. виселяти, док. виселитиto evict; to move, to evacuate; to oust (через суд і т.п.)
[wysełyty]дієсл.wysiedlić
ВИ́СЕЛИТИ див. виселя́ти.
див. виселяти.
【完】 见 виселяти
-лю, -лиш wysiedlić, wyeksmitować
див. виселяти.
сов. от виселяти