Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУР... смотреть
ВЕ́РГА́ТИ, ве́рга́ю, ве́рга́єш, недок., ВЕ́РГНУТИ, ВЕ́РГТИ, гну, гнеш, док., що, чим і без дод., розм.Із силою кидати, шпурляти.Як узяв той ведмідь дуб... смотреть
ве́рга́ти (ки́дати) громи́ на кого і без додатка. Дуже гніватися на кого-небудь, лаяти когось; бурхливо виявляти своє незадоволення, роздратування. Командуючий окупаційною армією мав підстави рвати й метати, мав причини вергати громи (Ю. Смолич); (Любов (здержано):) О, ви герої! Раді кидати громи з свого м’якого кубельця на тих, кому доля ніякого притулку не дала (Леся Українка); — Ви, шановний добродію... не раз... кидали громи на нелюбих вам поетів і артистів (І. Франко).... смотреть
вергаю, вергаєш, недок., вергнути і вергти, -гну, -гнеш, док., перех. і неперех., розм. З силою кидати, шпурляти.
= глаг. бросать, кидать, метать, бросаться, кидаться, метаться. (Сир. 26, 28).
вергаю, вергаєш, недок. , вергнути і вергти, -гну, -гнеш, док. , перех. і неперех. , розм. З силою кидати, шпурляти.
Ве́ргати:— кидати [10;XII]
див. кидати
1. кідаць;2. перан. бушаваць;3. сцвярджаць
დაგდება