ЮРОДИВЕЦЬ

юроди́вець іменник чоловічого роду, істота розм.

Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»

ЮРОДИВИЙ →← ЮРОДИВІСТЬ

Смотреть что такое ЮРОДИВЕЦЬ в других словарях:

ЮРОДИВЕЦЬ

ЮРОДИ́ВЕЦЬ, вця, ч., розм.Те саме, що юроди́вий 2.Серед натовпу дітлашні кривлявся у вивернутому кожусі босий, простоволосий олешківський юродивець (О.... смотреть

ЮРОДИВЕЦЬ

-вця, ч., розм. Те саме, що юродивий 2).

ЮРОДИВЕЦЬ

імен. чол. роду, жив.юродивый

ЮРОДИВЕЦЬ

-вця, ч. , розм. Те саме, що юродивий 2).

ЮРОДИВЕЦЬ

юродивець, -вця

T: 194