Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ЮВІЛЯ́НТ, а, ч., рідко.Те саме, що ювіля́р.Остап Вишня, обігравши слово “перепелинята”, яке не міг вимовити Роман з однойменного оповідання надіслав те... смотреть
ювіля́нт[йув'іл’ант]-нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іy
ЮВІЛЯ́Р (особа, установа, місто й т. ін., ювілей яких відзначають, святкують), ЮВІЛЯ́НТ рідко. Тепло поздоровили ювіляра письменники (з журналу).
імен. чол. роду, жив.
[juwil'ant]ч.jubilat
-а, ч., рідко. Те саме, що ювіляр.
{йувіла́нт} -нта, м. (на) -нтові/-нті, мн. -нтие, -нтіy.
-а, ч. , рідко.Те саме, що ювіляр.
ювілянт, -а