Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ВІ́СНИК (той, хто приносить якусь звістку), ВІСТУ́Н, ВІСТІВНИ́К (ВІСТОВНИ́К) рідше, ВІСТОВИ́К рідше, ВІСТОВЕ́ЦЬ рідше; ГІНЕ́ЦЬ (ГОНЕ́ЦЬ), ПОСЛА́НЕ́ЦЬ, ... смотреть
ВІСТУ́Н, а́, ч.1. Той, хто приносить звістку.Чи ж все буть йому кар вістуном І погрозою в людях!? (І. Франко);Шпигун зблід і тут же впав лицем до землі... смотреть
вісту́н провісник (ст): На тиф черевний не хорують люди майже ніколи нагло; навпаки, чоловік чує майже тиждень наперед глухий біль голови, біль у плечах, крижах, натягане костий – і тим подібні загальні вістуни близької тяжкої недуги (Дрималик)... смотреть
-а, ч. 1) Той, хто приносить звістку. 2) перен. Те саме, що вісник 2).
імен. чол. роду, жив.вестник
-а, ч. 1》 Той, хто приносить звістку.2》 перен. Те саме, що вісник 2).
див. чародій
Budbringer, budbærer
Budbringer
Budbärare
Вястун
вістун, -а
вястун
вястун
მაცნე