Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ЩІТКА́Р, я́, ч.Робітник, що робить щітки (у 1–4 знач.).В тісних, брудних і вогких комірках працювали від раннього досвітку дрібні ремісники: шевці, кра... смотреть
щітка́р[шч'іткар]-ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/-ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іy, д. -ар'ам
-я, ч. Робітник, що робить щітки (у 1-4 знач.).
імен. чол. роду, жив.щеточник
[szczitkar]ч.szczotkarz
{шчітка́р} -ара́, ор. -аре́м, м. (на) -аре́ві/-ару́, кл. -а́ру, мн. -арі́, -арі́y, д. -ара́м.
-я, ч. Робітник, що робить щітки (у 1-4 знач. ).
Щітка́р, -ря́, -ре́ві; -карі́, -рі́в
Brush maker
щіткар, -я
щёточник