ШАНУВАЛЬНИК

шанува́льник іменник чоловічого роду, істота

Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»

ШАНУВАЛЬНИЦЯ →← ШАНТРАПА

Смотреть что такое ШАНУВАЛЬНИК в других словарях:

ШАНУВАЛЬНИК

ПРИХИ́ЛЬНИК (той, хто підтримує, захищає, схвалює кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці), ПРИБІ́ЧНИК рідше, ПРИХИ́ЛЕЦЬ заст.; ПОБО́РНИК, РЕВНИ́ТЕЛЬ ... смотреть

ШАНУВАЛЬНИК

ШАНУВА́ЛЬНИК, а, ч.Той, хто виявляє шану (у 1 знач.) до кого-, чого-небудь.Полум'яними шанувальниками Заньковецької були Л. М. Толстой, А. П. Чехов, І ... смотреть

ШАНУВАЛЬНИК

шанува́льник[шанувал'ниек]-ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў

ШАНУВАЛЬНИК

-а, ч. Той, хто виявляє шану (у 1 знач.) до кого-, чого-небудь.

ШАНУВАЛЬНИК

імен. чол. роду, жив.почитатель

ШАНУВАЛЬНИК

(той, хто виявляє пошану до когось) цінитель, цінувальник, поцінувальник, (давнє) поклонник.

ШАНУВАЛЬНИК

-а, ч. Той, хто виявляє шану (у 1 знач. ) до кого-, чого-небудь.

ШАНУВАЛЬНИК

див. побожний

ШАНУВАЛЬНИК

Beundrer, dyrker, tilbeder, tilhenger

ШАНУВАЛЬНИК

Beundrer, dyrker, tilbeder, tilhænger

ШАНУВАЛЬНИК

{шанува́лниек} -ка, м. (на) -кові/ -ку, мн. -кие, -кіў.

ШАНУВАЛЬНИК

Admirer, worshipper

ШАНУВАЛЬНИК

Beundrare, dyrkare

ШАНУВАЛЬНИК

თაყვანისმცემელი, ქომაგი

ШАНУВАЛЬНИК

шанувальник, -а

ШАНУВАЛЬНИК

-а m zwolennik

T: 188