Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ЧУБА́Р, я́, ч., розм.1. Той, хто має чуб, чубчик (про людину).Старий чубар.2. Те саме, що чуба́рка.
корень - ЧУБ; суффикс - АР; нулевое окончание;Основа слова: ЧУБАРВычисленный способ образования слова: Суффиксальный∩ - ЧУБ; ∧ - АР; ⏰Слово Чубар содер... смотреть
Чуба́р, -баря́, -ре́ві, -ре́м (прізв.). Чубарі́в, -ре́ва, -ре́ве∗∗∗Чуба́р, -ря́, -ре́ві; -барі́, -рі́в
-я, ч., розм. Той, хто має чуб, чубчик.
імен. чол. роду, жив.
див. волосся
-я, ч. , розм. Той, хто має чуб, чубчик.
рябой, пёстрый, чубарый чубар армут сорт груш
чуба́р іменник чоловічого роду, істота розм.
чубар
разг. хохлач
чубар, -я
1891-1939, рад. політичний і громадський діяч; з 1907 член Рос. соціал-демократичної робітничої, згодом більшовицької партії; учасник жовтневої революц... смотреть
1891-1939, рад. політичний і громадський діяч; з 1907 член Рос. соціал-демократичної робітничої, згодом більшовицької партії; учасник жовтневої революції 1917; 1923-34 гол. Ради Народних Комісарів УСРР, один з виконавців сталінської політики в Україні; 1934-37 на вищих рад. і партійних посадах у Москві; 1937 нарком фінансів СРСР, незабаром заарештований; розстріляний.... смотреть