Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ЧАКЛУ́Н (людина, яка займається чаклунством), ЧАРІВНИ́К, МАГ, ХАРАКТЕ́РНИК, ЗНА́ТНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК, ЧУДОДІ́Й заст., МОЛЬФА́Р діал., ЧУДЕ́СНИК... смотреть
ХАРАКТЕ́РНИК, а, ч.1. розм. Чаклун, чарівник (у 1 знач.).– Дід мій був запорожець .. Удався він високий, здоровий та ще в додаток був і великий характе... смотреть
-а, ч. 1) Чаклун, чарівник (у 1 знач.). 2) перен., розм. Те саме, що чарівник 2).
[harakternyk]ч.charakternik розм.
-а, ч. 1》 Чаклун, чарівник (у 1 знач. ).2》 перен. , розм. Те саме, що чарівник 2).
устар. 1) колдун, волшебник; поэз. чародей 2) (перен. - о человеке, пленяющем чем-н.) волшебник, чародей
див. чародій
Характе́рник, -ка; -ники, -ків
характерник, -а
д! ЧАРІВНИК.