Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ТЮТЮНЕ́ЦЬ, нця́, ч.Пестл. до тютю́н 1.Еней, по човну походжая [походжаючи], Роменський тютюнець курив (І. Котляревський);Яким Іванович починав крутити ... смотреть
тютюне́ць[т'ут'унец']-н'ц'у, ор. -нцем, м. (на) -н'ц'і, р. мн. -н'ц'іў
-нця, ч. Пестл. до тютюн 1).
імен. чол. роду
sl.baccy
див. тютюн
{тутуне́ц} -нцу́, ор. -нце́м, м. (на) -нці́, р. мн. -нці́ў.
Тютюне́ць, -нцю́; -нці́, -нці́в
-нця, ч. Пестл. до тютюн 1).
тютюнець, -нцю