Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ЗНАЙТИ́ (шукаючи, виявити), НАЙТИ́, ВІДНАЙТИ́, РОЗШУКА́ТИ, ВІДШУКА́ТИ, ВИ́ШУКАТИ, ДОБУ́ТИ, ВІДКОПА́ТИ розм., РОЗКОПА́ТИ розм., ВИ́КОПАТИ розм., ВИ́НИШП... смотреть
ви́вести (знайти́) кінці́. З’ясувати що-небудь, дошукатися істини. Наш засідатель Марко Побийніч не виведе кінців... (Г. Квітка-Основ’яненко); (Оксана:) Артем зміг би кінці знайти (О. Корнійчук). віднайти́ кіне́ць. Тим-то й не тратив утішної надії віднайти колись кінець сієї небуденної історії (Переклад М. Лукаша). віднайти́ себе́. Правильно визначити, виявити свої здібності, уподобання, своє покликання. Піди між люди, моє гарне, ніжне дитя, помір твої сили й розумові здатності на других — і ти віднайдеш себе (О. Кобилянська); В Ірини рано виявилися здібності зовсім в інших сферах — у музиці, живописі, у балеті. Але вона сама обрала спорт. І, що називається, віднайшла себе (З газети).... смотреть
віднайти́[в'іднайти]-айду, -айдеиш; мин. -йшоў, -йшла; нак. -йди, -йд'іт'
[widnajty]дієсл.odnaleźć
ВІДНАЙТИ́ див. віднахо́дити.
див. віднаходити.
{віднайти́} -айду́, -а́йдеиш; мин. -йшо́ў, -йшла́; нак. -йди́, -йді́т.
див. віднаходити.
Знайти правильне рішення
Знайти правильне рішення