Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ВІДМО́ВНИК, а, ч., розм.1. Той, хто відмовляється від чого-небудь на знак протесту.Большаков перевіряв особовий склад колон, скрізь виявляючи філонів т... смотреть
імен. чол. роду, жив.
-а, ч. Той, хто відмовляється від чого-небудь.
-а, ч. Той, хто відмовляється від чого-небудь.
відмовник ім. refusenik;
відмовник, -а