СПОКУСНИК

споку́сник іменник чоловічого роду, істота

Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»

СПОКУСНИЦЯ →← СПОКУСЛИВО

Смотреть что такое СПОКУСНИК в других словарях:

СПОКУСНИК

ЗАЛИЦЯ́ЛЬНИК (чоловік, що залицяється до жінки, дівчини), КАВАЛЕ́Р, ПОКЛО́ННИК розм.; ЛОВЕЛА́С, ЗАЛЬО́ТНИК розм., ДЖИГУ́Н розм., ЗАКОХА́НЕЦЬ ірон., БАБ... смотреть

СПОКУСНИК

СПОКУ́СНИК, а, ч.1. Той, хто кого-небудь спокушає або спокусив (у 1 знач.).[Парвус:] Геть, сатано-спокуснику! Геть, кате! Се ти прийшов тортури завдава... смотреть

СПОКУСНИК

-а, ч. 1) Той, хто кого-небудь спокушає або спокусив (у 1 знач.). 2) Чоловік, що зваблює або звабив дівчат, жінок.

СПОКУСНИК

імен. чол. роду, жив.соблазнитель

СПОКУСНИК

-а, ч. 1》 Той, хто кого-небудь спокушає або спокусив (у 1 знач. ).2》 Чоловік, що зваблює або звабив дівчат, жінок.

СПОКУСНИК

Tempter, seducer; (перелесник) familiar (spirit)

СПОКУСНИК

звабник, перелесник, баламут, ур. спокуситель, р. зводитель, звідник.

СПОКУСНИК

(той, що спокушає) звабник, баламут, перелесник, книжн. донжуан.

СПОКУСНИК

Споку́сник, -ка, -кові, -нику! -ники, -ків

СПОКУСНИК

див. звабник

СПОКУСНИК

【阳】 引诱者, 诱惑者

СПОКУСНИК

ім (розпусник) debaucher; depraver; (sexual) seducer; tempter

СПОКУСНИК

искуситель; соблазнитель, обольститель; книжн. развратитель

СПОКУСНИК

მაცდუნებელი, შემცდენი

СПОКУСНИК

-а m kusiciel

СПОКУСНИК

спокусник, -а

T: 153