Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
СПІВРОЗМО́ВНИК, а, ч.Той, хто розмовляє, говорить із ким-небудь; учасник розмови, бесіди.Діалог завжди повинен розкривати і суть розмови, і взаємини мі... смотреть
СПІВРОЗМО́ВНИК (учасник розмови, бесіди); СПІВБЕСІ́ДНИК, СПІВРОЗМО́ВЕЦЬ рідше, БЕСІ́ДНИК розм., РОЗМО́ВНИК розм. Мій співрозмовник усміхається, збираюч... смотреть
співрозмо́вник[сп'іўрозмоўниек]-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
-а, ч. Той, хто розмовляє, говорить із ким-небудь; учасник розмови, бесіди.
[spiwrozmownyk]ч.rozmówca, współrozmówca
імен. чол. роду, жив.собеседник
Interlocutor; collocutorвін цікавий (нудний) співрозмовник — he is good (bad) company
-а, ч. Той, хто розмовляє, говорить із ким-небудь; учасник розмови, бесіди.
див. спільник
【阳】 交谈者, 对话人
{спіўрозмо́ўниек} -ка, м. (на) -кові/-ку, мн. -кие, -кіў.
Samtalspartner
Samtalepartner
Samtalepartner
см. співрозмовець
співрозмовник, -а
-а m rozmówca
თანამოსაუბრე