Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
СЛІПИ́ТИ, сліплю́, слі́пиш; мн. слі́плять; недок., кого, що і без прям. дод.1. Позбавляти зору, робити сліпим кого-небудь; осліплювати.[Кобзар:] Та мен... смотреть
ОСЛІПИ́ТИ (зробити сліпим), ОТЕМНИ́ТИ рідше. — Недок.: ослі́плювати, осліпля́ти, сліпи́ти, отемня́ти рідше. Догнали (турки) сестру у степу, кіньми приб... смотреть
сліплю, сліпиш; мн. сліплять; недок., перех. і без додатка. 1) Позбавляти зору, робити сліпим кого-небудь; осліплювати. || Псувати очі, працюючи при п... смотреть
сліплю, сліпиш; мн. сліплять; недок. , перех. і без додатка.1》 Позбавляти зору, робити сліпим кого-небудь; осліплювати.|| Псувати очі, працюючи пр... смотреть
сліпи́ти[с'л'іпитие]-пл'у, -пиеш, -пл'ат'; нак. -пи, -п'іт'
(осліпляти) to blind; (про світло) to dazzleсніг сліпить очі — the snow is blinding
[slipyty]дієсл.ślepić
осліплювати; (очі) напружувати, псувати, (від різкого світла) різати; (світлом) засліплювати, бити в очі; (красою) вражати, приголомшувати.
【未】1) 使…眼瞎, 使…失明2) 耀眼, 晃眼, 夺目, 使…目眩
{сліпи́тие} -плу́, -пиеш, -плат; нак. -пи́, -пі́т.
Сліпи́ти, -плю́, -пиш, -плять
слепить, ослеплять