Смотреть больше слов в «Орфографічному словнику української мови»
ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ ро... смотреть
Скінчи́ти. Закінчити.● Скінчити 24. рік життя - мати повних 24 роки, (хтось) скінчив 24. рік життя - (комусь) виповнилося 24 роки. Право вибору мають лише мужчини, що або мають в громаді родиме право, або ѣчатять в громаді від своєї посілости або доходу безпосередні податки, або такі, що від найменьше двох років мешкають в громаді і скінчили 24. рік житя (Товариш, 1908, 295) // порівн. пол. on skończył (ukończył) 20 lat - йому виповнилося 20 років.... смотреть
скінчи́ти дні (життя́, шлях і т. ін.). Померти. Як скінчу життя, Щоб не чути більш образ,— Киньте часом і про мене Пару щирих, теплих фраз! (П. Грабовський); Чи до мети я певної дійду, Чи без пори скінчу той шлях тернистий (Леся Українка). скінчи́ти свою́ пі́сню. Перестати займатися якою-небудь діяльністю через старість, хворобу і т. ін. Усім він казав, що вже скінчив свою пісню — став старим, хворобливим, не має сил працювати (З газети).... смотреть
скінчи́ти[ск'інчитие]-чу, -чиш, -чиемо, -чиете; нак. -чи, -ч'іт'
Закончыцьканецмэтапрыпынакпрыпыняццаскончыцьспыняццаспыняць
(-чу, -чиш) док., мол., жрм. Те саме, що «кінчити». "А ти можеш раніше за мене скінчити?" - засміялася, переповнена шумовинням сил, як бутель молодого вина (О. Забужко, Польові дослідження з українського сексу).... смотреть
To finish, to end, to bring to an endскінчити університет — to be graduated at a university, to graduate from a university
[skinczyty]дієсл.skończyć
СКІНЧИ́ТИ див. скінча́ти.
Кінчи́ти і скінчи́ти, -нчу́, -нчи́шскінчи́ти, -нчу́, -нчи́ш, -ча́ть
Скінчив діло — гуляй сміло.Закінчи щось робити, а потім відпочивай.
див. скінчати.
закончыцьканецмэтапрыпынакпрыпыняццаскончыцьспыняццаспыняць
закончыць канец мэта прыпынак прыпыняцца скончыць спыняцца спыняць
кончить; окончить, закончить (завершить); покончить (довести до конца)
{скінчи́тие} -чу́, -чи́ш, -чиемо́, -чиете́; нак. -чи́, -чі́т.
скінчи́ти вул. убити (ср)|| = забити
-чу, -чиш skończyć, zakończyć
див. скінчати.